Прислухайтесь – хронометр не втиха.
І стрілку неземного циферблата –
Байдужого й досвідченого ката –
Даремно чи молити, чи прохать.
Ця гільйотина нашого життя
Підступна й потаємна від природи.
Чи ж завжди зойки страчених доходять
До нашої свідомості й чуття?
У круговерті буднів і марнот
Хвилини відлітають пустоцвітом,
А кожен день нас наближа до звіту
Сподіяних прегрішень і чеснот.
Не втримати, не повернуть – летять.
То ж кожну мить наповнюймо по вінця
Добром,любов’ю, щоби не томиться
Невиправно – болючим каяттям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459027
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2013
автор: stawitscky