Не сумуй, Іване,
Що живеш в столиці,
Що життя погане,
Не знайомі лиця.
Що в Стрию жить краще,
Там тебе всі знають,
Як зустрінуть завше
Щиро привітають.
Там й дешевша їжа,
Кава та горілка,
Краща в світі й свіжа,
Ще й своя говірка.
Звик до товариства,
Тут його не маєш,
Доленька барвиста
Тут тебе тримає.
Не бурчи, Іване,
На життя столичне,
Місто ж не погане,
Хоч тобі й не звичне.
Є тут і кав’ярні,
Добрі молодиці,
Краєвиди гарні
І привітні лиця.
Є й москальська мова
І важке повітря,
Проімперська змова
Й політичне вістря.
Стяги жовто-сині,
Гикавка бандитська,
Ось такі тут нині
Стольні справи зблизька.
Легене єдиний
На усю округу,
В затишок родинний
Не принось напругу.
Не тікай, мій друже,
Від дочки нікуди,
В самоті не дуже
Жити добре буде.
10.03.08.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459012
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.11.2013
автор: Георгій Грищенко