Де не сіють і не жнуть
Бур’яни лише ростуть,
Хто не сіє добре й вічне,
Той дітей своїх каліче.
І ростуть мов бур’яни
В нього дочки та сини,
Безсердечні душі їхні
Із вовками жить сумісні.
Не в пошані в них батьки,
Зле зробити їм з руки,
Де наркотики й горілка,
Там і справжня їх домівка.
Деградуючи, вони
Не страждають від вини,
Співчуття їм не відоме,
Все для себе, то вагоме.
Як піде і далі так,
Зло поселиться в хатах
Зникнуть наші добрі люди
Й українців більш не буде.
04.03.08.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459011
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.11.2013
автор: Георгій Грищенко