Згадую, як вдома сміх лунав,
Як діти бігали по хаті,
Золотом ніхто не виміряв,
На скільки всі були багаті.
І завжди у нас пахло святом,
Рипіла часом жовта брама,
Свій ідеал я звала татом,
Життям для мене була мама.
Я рано-вранці прокидалась,
Бігала під променем весни,
І темноти я не боялась,
Бачила лиш кольорові сни.
Але тепер тут пусто стало,
І чути тихо протяг в хаті,
Тепер нам спогадів замало,
Щоб стали знову ми багаті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458967
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.11.2013
автор: Плюта Вікторія