..коли ти ще тільки зами́слила
посрами́ти мене, се́стро,
тоді уже зло
у тобі – голову підвело,
окрепло,
воскресло -
повста-ло
у цьому ж була твоя мета –
традиційна «помста свята»?..
але дім твій,
либонь, на піску…
і озера твої – памуля́сті-мілкі́:
пробну
не витримавши суперечку,
вдалася до ви́тівки:
замани́ла чуже ягня́
і, замість себе, випхнула – «на заклання»,
на жорсткий рубіж Води і Огня…
наївне ягня,
у протистоянні нашому, се́стро,
душа – сторон-ня..
скажу відверто:
ти принесла ягня у жертву –
не Богові, але собі –
очі твої правди́ві, як телеекра́н – «голубі»…
ні… не злорадство, не торжество́,
а банальний «розбір польо́тів»:
може, захочеш поду́мати
де ти, за ким ти, хто ти…
Господь – добрий Па́стир:
і найменшому із ягнят
не дасть пропа́сти:
спуститься Сам у безодню прі́рви
і ягня Своє із прірви ви́рве…
…он воно бігає – по свободі, на волі,
безпечно вибри́кує, вдячне долі…
радій!
не думаю, що радієш,
за димом жерто́вним ховаєшся,
дивитися в очі не вмієш…
не знаю: хто ти – хто я,
у кого із нас яка місія...
Урок дан:
думаю, думаю над уроком я,
і ти, якщо воля твоя – задумаєшся:
посрамити хотіла?
а посрамила-ся…
...личина покірності і фанатизм –
із потаємним дном скри́ня:
там,
де жорстокий і нетерпи́мий бог –
править бал непохитна
людська гординя.
05.11.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458710
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2013
автор: Валя Савелюк