повен відчаю-повен холоду

Як  тільки  закінчиться  запах  на  соті
Сонцебудуючі  зуби
Осяйних
Звірячих
Зіркових  траєкторій

Я  прокинусь
Тебе
Вже
Там  не  буде

Мій  сон  сховається
Щелепою
Зминулень

Змилувань
Майбутніх

Майбуття
Доторків
Цілунків
Наче
У  дні
Святої
Покори
Чорний  сум
Лежатиме  на  ліжку
І  я  зійду  до  його
Плечей
Очима  знічених
Потягів  самої
дощанобагряної  Осаки

І  я  зійду
І  мене
Знайдуть
Твої
Губи

І  я  знайду
Цвях
котрим
Можна
Буде
Прибити
Серце
До  
Підвіконників
Страху

місце
зустрічі
Цей
Радісний
Всесвіт
Сновидінь

Місце
Зустрічі
цей
рубцьований
зникаючий
всесвіт
сновидінь
повен
відчаю
повен
холоду
повен
дна
зі
збережених
укусів
ко-
ко-
Комашиних  королів

Я  затягую
Посмішку  
Голкою
Повернення
у  верви
блукаючих
тіней
гублячи  
карти
караванів

гублячи
свої
Утробні
Саміти
з  
Диявольськими
Пройдисвітами

йди  
Світе
Й--д  -  и
від  мене.  
Мені  залишилось
Ліжко
Зшите
Рукавами
Ночі

ніч  волає
я  ж  прокидаюсь
від  того
що  я  не  сплю
Безсоння
На  сонячній
Стороні  літа

літа
що  згорбилось
й  розсипалось,
Наче  постулат
Про  беззахисність
Мерця.




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458700
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.11.2013
автор: Immortal