О, як багато у душі слідів,
Залишено від грубих черевиків!
Від поцілунків перестиглих дів
Аж забагато, як для мого віку!
О, як багато штормових вітрів
На клоччя рвало підняті вітрила!
А скільки тих, хто краще за майстрів
Фахо́во підрізали мої крила?!
Що були поруч у тріумфу час,
Дивились щиро, били у литаври!
А лиш спіткнувся, майже водночас
Вінок терновий ставили на лаври!
Та я іду. Спіткаюсь, але йду!
Я шлях життя здолав наполовину.
Я знаю! Вірю! Зможу! Перейду!
Ніде й нікому не зігнувши спину!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458647
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.11.2013
автор: Хлопан Володимир (slon)