залишаючись невагомим,
я зникаю тоді, як слід.
залишаючись поза втомою,
ти даруєш для мене світ.
запалити із себе полум"я?
не така вже й страшна ціна...
подолати залишки сорому,
щоб згадати свої слова.
кожен день наче вірш недописаний,
перетягнута, рвана струна...
я вмиратиму й знову житиму,
бо мій світ - то моя труна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458585
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2013
автор: Іво Каценбук