втома від байдужої мови,
зникнути б взагалі.
колись я доносив нове,
наразі - сумні вітри.
вирвати б з того серця,
всі спогади про життя.
стати собі відвертим,
зречення... каяття...
ні - я не займав престоли,
не прагнув до визнання.
я лиш хотів доволі,
напитися свого буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458544
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2013
автор: Іво Каценбук