Наші душі стомлені від мемуарів,
Поетів уже як саранчі розвелося,
Я такий як вони, але між тротуарів,
Я іду по дорозі, раз так повелося .
Я нічим й не від кого не відрізняюсь,
Мені також потрібно поїсти, поспати,
Я такий як і всі, за життя чіпляюсь,
І за дещо готовий душу продати.
Ми заплутались в нитях наших емоцій,
Терабайти сопель, як дивишся в воду,
Хтось втратив кохану, а хтось свого хлопця,
Але все йде по колу, завжди, по колу …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458497
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2013
автор: Віктор Непомнящий