Ти вагітний моэю любов'ю,
Що дощем полилась із небес.
Хтось допиваэ молоко із кров'ю:
Мій ангел в сутінках воскрес.
Я бачу як втамовують спрагу
Малі дітлахи за вікном.
Я пишу, пишу одразу
Листи в нікуди за столом.
Ти вагітний моэю любов'ю,
Що сонцем засяла на небі.
Хтось допиваэ молоко із кров'ю
У своій фізіологічній потребі.
Колись було усе по-іншому
Та й сам знаэш як все було.
І знову лист в конверті новому-
Щастя у двері до нас забрнло.
Мабуть, те зазвучно сказано-
Щастя, радість, любов, небеса.
Боюсь зруйнувати фразами
Те, що поволі отак воскреса.
Лиш невідомість огортаэ пеленою
В барвистім раі, де ми з тобою
І переплітаються думки самі з собою,
Душа невтомно шукаэ спокою.
Ти вагітний моэю любов'ю.
Мабуть. Та не все одразу.
І всупереч злу із журбою
Перечитую, читаю фрази,
Що не дають мені спокою
Не дати спокою тобі,
Що заставляють дихати весною
Тоді, коли багряняться сади-восени.:-)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458184
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2013
автор: Окса555