ти сидиш навпроти такий-не-мій
серйозний, як перед причастям
я подарую тобі залишки своїх мрій
і буде щастя
я загублюсь в десятому місті
і поміняю сотий ландшафт
в той час як уже-не-мій
питиме з кимось на брудершафт
скільки ж тебе ліпила я і вбирала
скільки ж я відкладала своїх утіх
їй Богу,знаєш, я б тебе вкрала
та гріх
я буду губитися в чужих руках
по номерах і по адресах
нагадуватиму тобі про себе хіба тишею
а ти продовжуй шукати дно в комусь іншому
*
тоді він поволі підводиться
і залпом допиває чай:
- ти ж обіцяла мене не шукати
то не шукай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458128
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2013
автор: Помаранчева дівчинка