ти  сидиш  навпроти  такий-не-мій
серйозний,  як  перед  причастям
я  подарую  тобі  залишки  своїх  мрій
і  буде  щастя

я  загублюсь  в  десятому  місті
і  поміняю  сотий  ландшафт
в  той  час  як  уже-не-мій  
питиме  з  кимось  на  брудершафт

скільки  ж  тебе  ліпила  я  і  вбирала
скільки  ж  я  відкладала  своїх  утіх
їй  Богу,знаєш,  я  б  тебе  вкрала
та  гріх

я  буду  губитися  в  чужих  руках
по  номерах  і  по  адресах
нагадуватиму  тобі  про  себе  хіба  тишею
а  ти  продовжуй  шукати  дно  в  комусь  іншому

*

тоді  він  поволі  підводиться
і  залпом  допиває  чай:
-  ти  ж  обіцяла  мене  не  шукати
то  не  шукай

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458128
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2013
автор: Помаранчева дівчинка