Падали ніжні на мене зорі,
Різні й красиві були.
Зорі каштанові,зорі кленові
Падали як змогли.
Спускалися тихо,під ніжні звуки
Прямо на груди мені.
І я відчув,не листя а руки
В себе в долонях твої.
Вітер обличчя моє обвівав.
Перлинами сипались роси.
Губи твої замість них відчував.
Руки впліталися в коси.
Кинула осінь виклик мені,
Чари своєї краси.
Наче чарівна сказала тоді,-
Все чого хочеш проси?
Все що бажаєш,й до того
Маєш, єдине бажання!
Я відповів-не потрібно нічого,
Тільки одного кохання.
Махнула осінь чарівниця та,
І листопад приніс мені кохану.
Зустрів її я першого числа,
Таку красиву,милу,довгожданну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2013
автор: Ukraine55