А хтось таки міняє полюси,
Ввімкнувши таймер у машині часу.
Вертає світ духовний до оази
Сумнівної і вартості й краси.
Все владніше зове приматів рик,
Ідем чимдуж вперед - до мезозою,
Душа не оживляється сльозою,
Тепер вона - інстинктів материк.
Де між каміння голі мідяки,
Де торжище Содома і Гоморри,
Де пересит, одержаний учора,
Веде сьогодні нас на смітники.
Тебе питаю, Господи єси -
Не у Твою це заповіть і славу:
Чом буйствує улесливий лукавий,
Міняючи моралі полюси?
Яку личину він собі придбав,
Кому слугує, обітнувши крила,
І із людини, пробудивши звіра,
Натхненно так виліплює раба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457661
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.10.2013
автор: stawitscky