Мамо, заспівайте колискову,
я до Вас крізь роки прилітаю,
і чекаю, жадібно чекаю,
хоч одного лагідного слова.
Мамо, заспівайте колискову,
це ж розлуку треба пережити,
щоб отак пекуче зрозуміти
незамінність Вашої любові.
Щоб отак мені переболіти
каяттям, навіки запізнілим,
знаю я ,що Ви б мене простили,
та себе не можу я простити.
За байдужість, зайнятість щоденну.
Ми душевно й не поговорили.
Вже й у мене скроні посивіли,
і онуки бавляться у мене.
Боже, дай мені таланту й сили,
щоб сердечка їх не охололи,
щоби їх не мучило ніколи
каяття, навіки запізніле.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457660
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2013
автор: stawitscky