У слові тім жага і починання,
У слові тім благання, зойки, звук.
Он-де заховане кохання -
Над головами кряче чорний крук.
Ідуть закохані під парасолею-кохання.
Зриваэ вітер листя із дерев.
У іх серцях чи зойк те, чи благання:
Ім очі видираэ лев.
А я дивлюсь на ту похмуру осінь
І не жалію ні за чим.
Можливо, завтра буде просінь:
В іі сім'і не вчить іі вітчим...
В сумних очах Вам не зустріти фальші,
Вони не докорять Вам за нелюбов,
Лиш спостерігатимуть подіі ті подальші:
В сумних очах давно холодна кров.
Ідуть обоэ, міцно обійнявшись,
Вона йому розказуэ про щось.
Лиш рік тому спізнавшись...
За ними пильно стежить хтось.
Вона давно забула б те минуле
І перекреслила б і осінь і журбу,
Але іх силуети за вікном ось промайнули
І нагадали про осінь ту німу.
Ідуть закохані під парасолею-кохання
Ім ще по двадцять тільки літ.
У іх серцях чи зойк то, чи кохання -
Гірким кінцем закінчиться іх політ.
У слові тім жага і починання
У слові тім благання, зойки, звук -
Он-де заховане кохання...
Вмирають двоэ від тяжких мук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457635
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2013
автор: Окса555