Як непристойно осінь повелась,
Зняла все до останнього листочка.
Без гудзиків в неї нічна сорочка.
Та ще й в актриси вчора подалась.
Стояла гола,та прикрий ти все.
Бо вітер задивився,впав,побився.
Та він на ту красуню задивився.
До ніг її коханнячко кладе.
Як танцювала з ним,до самих зір
Від її сукні кольори блищали.
Дощі поля голезні причащали,
І обнесли все павутиння з гір.
Залишилась?Накинула тепла,
Неначе в сонце дров попідкладала.
А я тебе до неба цілувала,
І серце я навік тобі дала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457615
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.10.2013
автор: Відочка Вансель