Ти мені і в пізні роки
Сонце ясен - світ,
Не сумуй, що одинокі
Ми на схилі літ.
Все частіш у нашу хату
Слабість загляда,
І які в нас з віком втрати?
Чомусь не пита.
Вже ні я, ні ти не здатні
До важких робіт,
Йде зима, ступа на п`яти,
Не питає літ.
А колись була в нас сила,
І раділи ми,
Видно вона залишилась
З іншими людьми.
Бо чомусь не йде до хати,
Як іде зима.
Може, хоче зачекати,
Знає,що дарма.
Та зате у нас є діти,
Внуки золоті,
Допоможуть нам прожити
На важкім путі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457552
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2013
автор: Анатолій Сулим