І що тепер – себе довіку ганити,
Як не крути, а винних не знайти
Та не бажала ані вбити, ані ранити
Ці почуття, ні знати, ні зростить.
Довіку в серці скалкою болючою
Солод отрути – не дістати, не спастись.
А все ставати грізною і лютою?
Чи... усміхатись мріями у вись! 18.09.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2013
автор: Яна Бім