Мені чомусь запах чебрець
тут, поміж росами й туманом,
де жовтня скатерку багряну
невдовзі хуга забере.
І забриніла знов весна
Своїм дзвінким многоголоссям,
І хвилі пам’яті доносять
До серця милі імена
тих друзів, що давно нема,
картин яскраві акварелі,
твоїх очей п’янкі пастелі
і уст напівзабутий смак.
Сумний симфонії кінець…
Весняне марево зникає.
А осінь степом все блукає,
І пахне спогадом чебрець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456774
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2013
автор: stawitscky