Пригорнувся туман до осінніх багать-
Йому холодно зрання,
І дерева задумані веснами снять-
Недаремне чекання.
Не печалься, не щулься, мій сивий туман-
Я тебе відігрію,
Бо на сонячний промінь ясних сподівань
Іще маю надію.
Лише дух пресвятий у душі зберегти,
Тільки корінь живити,
Тільки пристрасно до України іти,
Як до матері діти.
Щоби гордо піднявся народ-богатир,
А не потерть хохляцька,
Щоб в сім’ї панували і згода, і мир,
Не ворожість між націй.
Щоб в родині оцій шанувавсь голова,
І на отчому полі
своя мова, як квіт калиновий цвіла,
своя сила і воля.
Розвівайся тумане, зовіте шляхи
До нелегкого ходу,
Нам загати здолати усі до снаги
Засіваймося – вродить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456773
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.10.2013
автор: stawitscky