Не розпалюй вогонь, як не вмієш згасити,
Бо на попіл згорить, що у скриню складав все життя .
Збудувати нове, це як море сушити ,
Уже сили не ті ,та й не те вже у нас почуття!
Обережно з вогнем, зупинись поки можеш,
Почекай поки земельку скропить Господня роса,
Бережи ті краплини, зерниці це Божі,
Принагідно погасять пожежу й повернуть життя.
На землі ми з тобою із Божої ласки
І життя в нас одне,що роками сплелось у вінок,
Розмаїття квіток- це життя, а не казки,
Кожний день привітаймо , робімо обдуманий крок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456702
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2013
автор: горлиця