Плаче дитина
За ненькою любою.
Наче билина
Під вітром із тугою.
Доньку маленьку
Навіки покинула…
Пташка рідненька
До Бога полинула.
Як голосила!..
- І щастя, і долечка...
Мамочко мила ,
Покинула донечку!
От би зігріла
Мене моя орличка!
Що ж ти зробила?!
Нащо ж оце горечко?!
Цій бідоласі
Пісень не співатимуть.
Руки матусі
Вже не обійматимуть.
Горя перчина
Не знається з солодом.
Буде дівчині
І холодно, й голодно…
Плаче дівчатко
За мамкою рідною.
Ох, Ластів'ятко...
То що ж буде з бідною?!
Сонце в віконце
Яскраво засвітиться.
Та оте серце
Мале не зігріється.
Чи приголубить
Чужий хтось дитяточко?
Мати лиш любить
Безмежно маляточко.
Хто ж це готує
Пекельнії долечки?
Душу шматують
За мамину донечку!
Доля мінлива.
Лякає пустелею.
Буде дитина
Незламною скелею.
В смутку лелеки.
Засохла калиночка.
В краї далекім
Заснула дитиночка…
1993 р.
Фото з інету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2013
автор: Любов Вишневецька