Ти думаєш,картини голосу не мають.
Тоді,не бачив справжніх ти картин.
Бо шепотом вони кричать і закликають.
Очима й серцем ти відчуєш дивний плин.
В твоєму погляді їх голос відіб*ється,
Скоріш ніж в серці,бо до нього довгий шлях.
Душа в емоціях і плаче,і сміється,
І завмирає,мов забили цв*ях.
Картини справжні - це,як відлік часу,
Що заворожують мандрівників,кричать.
І розраховані на одиниць,а не на массу.
Ще й ставлять у думках свою печать.
На завжди залишають не байдужим.
У зговорі, не будуть із митцем.
Розкривши рота,очі ми не мружим.
Всі в захваті, не мов перед Творцем.
Насправді художник - це просто хлопчина,
Що малює картини у темних ночах.
Знаходячись в пастці,як творча людина,
З якої не вилетить він наче птах.
Крізь всі перешкоди й невдачі проб*ється.
Здолає, дійде, віднайде розуміння.
Колись з полотном воєдине зіллється.
Бо це його рук і таланту творіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456419
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2013
автор: Ukraine55