Вода сіяє синявою,
Хоч сльози дівчина пускає,
Сидить тихенько під вербою,
В думках його не відпускає.
Лебідка в воду поглядає,
Шукає відповідь бідненька,
Гаряче серденько волає,
Та поряд утішає ненька.
Але покинуту лякає,
Як далі їй без нього жити,
Ридаючи небес благає
Розбите серденько зцілити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2013
автор: Плюта Вікторія