Моя Ахматова ніколи моєю не була,
Вона була неспокоєм і бунтом...
А я був уламками битого скла,
Я був лише брудом і брухтом!
Я був сміттям у неї під ногами,
Печаллю в її очах...
Нетанучими снігами,
І болем в її віршах!
Нагайки лихий замАх
Залишить багряні шрами,
Черлені рани не тілі долі!
Я хотів будувати храми,
А отримав безодні болю!
Я хотів,щоб ми були чистими,
А множив суєту і метушню...
Не всі можуть бути огнистими,
У світі,де люблять брехню!
Не всім дано бути Гермесами,
У світі де править Вакх
античними поетесками
з лукавинкою в очах!
Але моя Ахматова змогла,
У віршах та у житті...
У світі підлоти і зла,
Освятити свої путі!
*Даний вірш не є присвятою А.А.Ахматовій.Словосполучення "моя Ахматова"вживається в тексті на означення ліричної героїні твору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456324
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.10.2013
автор: Той,що воює з вітряками