Така була урочиста й святкова,
світилась, наче сонечко ясне.
І я подумав-а чи не мене
весна в заручники обрала знову?
В очах бездонних вогник зачаївсь,
і погляд проникає прямо в душу,
а я те світло погасити мушу,
попри бажання й прагнення мої.
І хай весна бунтує солов'ями,
хай розквітають луки і гаї,
та залишиться свято поміж нами
на рубежі невимовлених слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456294
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2013
автор: stawitscky