Планета вже не обертається-
дозріле яблуко яке от-от повинне впасти...
ніхто,на жаль не повертається,
ніхто мене не хоче вкрасти
включно з найближчою ріднею і жінками,
залишаються тільки шрами,
і безжальні пекучі сльози...
а душа,як суцільні драми,
у байдужих серпневих грозах!
Одній з таких я лишИв власну душу,
Тепер навряд чи виберусь на сушу
з бездонності морів її очей,
вона-царівна,я-пігмей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456112
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.10.2013
автор: Той,що воює з вітряками