сусідня історія про те, як відовчити халявщика пити за чужий рахунок.
Випадково мій сусід Роман поставив 100 грам дальшому сусіду Павлу, Моя мама його характеризує, як "шмундзьо". Павлові сподобалось. прийшов ще до Романа. той ще раз "накрив стіл", а люблять ту справу, що один, що другий. Але ж не все односторонньо. І на третій раз Павло запитує, з очікуванням здійснення, чи, може, по 100 грам? Роман, щоб віднадити халявщика, цілком серйозно відповідає, що вже не п’є.
- А то як? - як грім з чистого неба, звучала для Павла така відповідь.
- Мені Маруся не дозволяє!
- А ти шо, її слухаєш? - ще більше здивувався Павло.
- Ага. бо як не послухаю, то вона мене б"є. Не п’ю і вже!
- Та я би своїй, як дав копняка!...
- А я нє... – не втрачаючи серйозної міни, відповідає Роман.
Павла би цвіт вишні у жовтні так не здивував, як такий факт сімейних стосунків. Але з глибоким розчаруванням і співчуттям за колегу пішов додому на сухе горло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455830
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2013
автор: Ярослав Дорожний