І знов вона на роздоріжжі,
Хоч красива діва, та сумна,
Безсила місяць вже без їжі,
Але винна в цьому не зима.
Не мама, що не дала пити,
Не рідні, що не пригорнули,
Як далі їй без нього жити?
Його уста її забули.
Ті руки, що завжди тримали,
І очі, які були морем,
Колись у небесах літали,
А зараз сохнуть вбиті горем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2013
автор: Плюта Вікторія