Прошу лишити літечка ковток,
Хай ще побудуть деревця зелені.
Та кидають черлено-жовті клени
Мені під ноги листячка жмуток.
Усе минає, час не зупинить,
Бо невблаганна матінка-природа.
Повіє вітер з заходу чи з сходу -
Ріка життя поволеньки біжить...
У ній не молоко і не вино,
А причаїлась неба звабна просинь.
Ну що ж поробиш... Я ступаю в осінь,
Неначе в уповільненім кіно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455652
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2013
автор: Лариса Журенкова