Cьогодні я зустріла у потязі чоловіка,
Який посміхався і як і ти перепитував: «справді?»
Сьогодні я подумала, що усе можна замінити
В тому числі й мене.
Мене навіть особливо.
Що нове листя змінює на вітах опале,
Що опалені вії відростають густими
Що усі двійники твої – може оригінали.
Що усі нові вдохи мої – будуть живими.
Сьогодні я була спокійна, як ніколи
Голова боліла, облізло шкірилися коридори
Ми всі заміна – розумієте, всі заміна
Що прийшли, що зустрілися випадково.
Хтось зникає, а хтось з являється - назавтра.
Коридори голіли
Пахло ж фарбою, неодмінно.
Я ж подивилась у очі твої.
Я хотіла
запам’ятати їх, як щось незамінне.
На фоні тих, хто на вітах відросте зеленим
У пам'ять тих, хто піддався й піддасться тлінню
Ти все одно зостанешся. Будеш у мене.
Ти моє листя опале. Пожовкле, осіннє
Та я так люблю осінь.
Та
Я
Так
Люблю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455647
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2013
автор: NNNP