Ми йшли так довго, що самі не знали куди,
Важко копали землю та не було там руди,
І випиті останки гіркого заморського рому,
Як буде славно, коли ми вернемось додому...
А чужинські хмари били свинцевим дощем,
Душа у зморшках шукала живильний крем,
Ніхто не брав до уваги будь-яку втому,
Як буде славно, коли ми вернемось додому...
Картинки мерехтіли як у німому кіно,
Кожний раз вдягали нове кімоно,
Але є речі більші за цього альбому,
Як буде славно, коли ми вернемось додому...
Ми гадали своє щастя на розі вітрів,
Шукали фарб для каламутних днів,
Та манять до себе вогні аеродрому,
І наші дороги це-повернення додому...
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454800
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2013
автор: Мандрівник