Непояснимий світ
в змішанні крові й доброчести,
А над усім – Всевладний Бог,
І хрест, якого нам до скону нести.
Можливо це омана. І того…
Можливо перебільшення фантазій.
Та відповідь шукати у кого,
І ще яких чекать оказій?
Щодень, то громовиця б’є,
Розтріскується нервами зненацька.
І дух знеможення з відсотком п’є,
Мов гадина заморська чудернацька.
Ошаленілим реготом стіка
потік несамовитості людської.
Так нечистотами наповнена ріка
Ввірвалася в душі святі покої.
Насильства демонічний знак
Навис безвихіддю над людством.
Світ – безпросвітності жебрак
Конає власним самогубством.
Невідворотністю чатує час
перевантаженням надтріскуються стропи.
Звучить над світом трубний Глас,
Вплітаючись у поетичні строфи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454777
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2013
автор: Едельвейс137