То відчуття таке, що ти була,
Але не ти – тепер я добре бачу
Та зараз інша в мене є задача:
Забути, що було і що цвіло
Й пішло в минуле –
чи ж воно щось значить?
Ранковий час почався із дощу
Став настрій мокрий –
він такий не треба.
І день сумний почався не на небі
Із думкою, що я в думках грішу.
Хоч я і ангел, та лише для себе.
А все так добре почалось колись:
Було кохання, радості і муки,
І погляди стрімкі, і теплі руки,
Але душа з душею не злились.
І час прийшов, зловісний час розлуки.
А зараз в інших бачу я тебе.
Ти еталон раптового кохання.
І знов я помилився на світанні,
Хоч на душі спокійно і не зле,
Бо вже в тумані час того прощання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454749
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2013
автор: Мірошник Володимир