По холодному склі
пробігають вологі доріжки,
Мокрий пил на дахи
опускає свій світлий туман,
Часу майже нема,
а можливо й лишилося трішки,
Тихо осінь сповзає
на серце, немовби дурман.
Я майбутнім живу,
бо ця осінь така тонкосльоза,
Надоїла дощем
і чеканням на літнє тепло,
Хай вже краще надходить
зима із снігами й морозом,
Ну а потім весна,
щоб скоріше усе зацвіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454506
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2013
автор: Мірошник Володимир