І хто ми сьогодні?
Я йду в непролазні хащі?
Примерзлі, уже знезеленені
Очі у тебе.
У мене в кишені вірші на серветці -
Нащо?
А листя брунатне й воно поривається в небо.
Які сентименти…
А дні йдуть за днями – в нікуди.
Живу собі так, бо є дихання й тіло гнеться.
А ми як були, так залишились – тільки люди,
Тож вибач, будь ласка, за те, що і досі нейметься.
Ще й досі блукаю по пам’яті.
Досить – забули.
І хтось мені скаже: загадане завжди збувається.
Ти ще молода: ти не знала іще, не відчула -
Що все відцвітає й на землю собі осипається.
Примерзла трава, бузина вже безлисто-гола
І хто ми сьогодні? Точніше,а хто ж тепер просто я?
Ти ж запах і колір вбираєш її любові.
І тихо і радісно просиш нового дня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454066
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2013
автор: NNNP