Осінь устелить листям мокру землю,
А потім наче ковдрою, пухнастий сніг,
І я упершись поглядом у стелю,
Буду каратися за те, що не зберіг.
Пройдуть роки, загоять різні рани,
Як і сердешні так й на тілі, та рубці,
Лише залишиться які як сніг не тануть,
Не зникнуть як старі чарівники.
Ні я не добрий, я вас прошу люди,
Я як і всі дорослі, я такий як ви,
Зимою й осінню страждаю від застуди,
Страждаю від печалі і хандри.
Робота, листя, сніг, меланхолія,
Мені б лишень дожити до весни,
Ось там за обрієм стоять мої повії,
Мої повії - кольорові сни.
Бо осінь встелить листям мокру землю ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453949
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2013
автор: Віктор Непомнящий