Скавучала Заздрість: "Давить жаба..."
Жалкувала, і стогнала, вила в ніч.
Хитрість же лукава, звабна баба,
Удавала, що радіє з наших стріч.
Лютувала Злість попри коректність,
Піднімала Глупота на кпини й сміх.
Тільки поміркована Шляхетність
Посміхалася від марних потуг їх.
І замовкли вади - сестри рідні,
Стухли, мов щури перед котом.
Не завжди нам щит і меч потрібні -
Мудрість стане для розважливих щитом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453609
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.10.2013
автор: Лариса Журенкова