Чи ми сліпі, чи ми голодні,
Чи в нас немає голови?
Чи, може, правда, вийшли з моди,
По світу йдем, мов ті стовпи.
Чи вже сердець в тілах немає
І рани нічим залічить?
Та нас ніщо вже не злякає,
Бо всі бездушні стали вмить.
Нам все одно, що в світі сталось,
Ми живемо, бо треба жить.
Колись нам, може, й щось здавалось,
Та зараз більше не болить.
Дивіться, депутати кляті,
Кого із нас зробили Ви.
Усе покрали. Ви - багаті.
А ми ж колись були людьми!
Мабуть, тепер ніщо не зміниш,
Коли ж в країні буде лад?
На жаль, ніким вас не замінеш,
Вже кожен третій - депутат.
Що ж нам робити, як же бути?
Так в злиднях згинемо, і все.
Ви ж не помрете й від отрути,
Бо в вас вона давно живе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453553
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.10.2013
автор: Тіна Травнева