Листок кружляє й падає додолу,
Неначе зірка, що летить з небес.
Покрило землю золотом знадвору,
Немовби й я покрився ним увесь.
П’янить зрання повітря прохолодне,
Листки попід ногами шелестять
Душа чекає спокою й свободи,
І хочеться усе це обійнять.
Люблю я осінь ось таку, вродливу,
Що не дощем, а золотом бринить.
Від гамми кольорів ось цих мінливих
Радіти хочеться і, безумовно, жить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453297
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.10.2013
автор: Мірошник Володимир