Кап, тиньк, теньк і, відразу, плюх!
І змією вода по склу.
Ти поринув увесь у слух
І до відсічі ладен злу.
Кілометри промоклих хмар,
«Вжик» - і ти пролітаєш в них,
Знову «кап» - і кидає в жар.
Знову «плюх», а ти ще не звик.
По щоці струменить ріка,
А в долонях озер блакить.
Тобі треба на це звикать,
Тобі треба у цьому жить.
Кап, кап, кап і за мить ще, кап!
Це не те, але що робить?
Тобі мабуть сказали – спать!
І нехай це лиш тільки снить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452997
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2013
автор: Мірошник Володимир