Павутиння біліє у кроні.
Налетіло бабине літо.
А у мене срібляться скроні.
Сивину ту куди подіти?
Розпечатав п'ятий десяток.
В це не віриться навіть самому.
Де кінець життя, де початок,
Віку зрілості золотому?
Піднімаю до неба обличчя.
Прошу Бога не відбирати
Те здоров'я за півсторіччя,
Що докупи зумів зібрати.
Не гадаю, що далі буде.
Не чаклую і не ворожу.
Хай за мене біда забуде.
А її я не потривожу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452834
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.10.2013
автор: Ukraine55