Ніколи не буде все те, що було,
І те, що замріяне нами,
Минуле у вічності місце знайшло,
А мрії – ранкові тумани.
Бо дійсності сонце розвіє їх вмить
Та й ще посміється над нами,
За місце в житті до борні засурмить
Й забути мрійливі тумани.
А ми не сприймаємо виклик життя,
Заквітчуєм мріями будні,
А не викидаємо їх на сміття,
Весною живемо у грудні.
Ніколи минуле не кидає нас,
Воно назавжди за плечима
І поки життєвий наш вогник не згас
Воно разом з мріями блима.
09.07.06.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452709
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.10.2013
автор: Георгій Грищенко