Вона тулилась до сорочки,
І ніжно-ніжно обіймала,
І тихо закривала очки,
Бо любов серце розривала.
Вона запах в натовпі ловить,
Бо духи до болю знайомі,
І без слів «кохаю» промовить,
У тьмі вмить побачить у домі.
Коли біль чи смуток приходить,
Лишаючи слід темно-сивий,
У ньому рятунок знаходить,
Бо шепіт його особливий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2013
автор: Плюта Вікторія