Місто входить у вечір своїми вогнями,
Розгорається сяйво нічних ліхтарів,
Серцю тепло стає від зв’язку, що між нами,
Гасне світло далеке від сонця вгорі.
Ніч надходить, будинки невидні, як башти,
Сяють вікнами, як небеса від зірок,
Десь там душі, яких в цьому місті багато,
І між ними і мною існує зв'язок.
Цей зв'язок дає змогу це місто любити,
Через душ цей, можливо, великий загін
І прощати його й, коли треба, просити,
І вертатись сюди із далеких країн.
Ось таке моє місто, яке мені рідне.
І, надіюсь, що й я йому також рідня.
Мені хочеться бути повік його гідним.
І ми будемо друзями кожного дня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452628
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.10.2013
автор: Мірошник Володимир