Не зраджу свого, не продам чужого
і вірю в те, що бачу наяву.
А збрешу, то хіба що ради того,
щоб не брехали, що дарма живу.
Нам і без мови жити не погано,
якщо народ давно до того звик,
що без’язиким все по барабану.
Не ставлять серпентарію в догану,
що у змії роздвоєний язик.
Та он зразок – без пісні й без бандури
всі поліглоти зайняли пости.
І мовна полігамія культури
класифікує їх на три сорти.
Косноязикі – слуги свого брата.
Одноязичні – пасинки вождів.
Руськоязичні – це колаборанти
руськоязичницького племені рабів.
Тепер скажіть, що я сказав неправду,
що в нації не попранні права.
Та я за це так полюблю громаду,
що заберу назад свої слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452601
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.10.2013
автор: I.Teрен