Білий сніг не зеленому листі,
Так не вчасно... Та зайві слова.
Забіліла калина в намисті
В здивуванні заклякла вона.
А тим часом, сніжок налітає.
Перехожих лякає дарма,
Бо ще бабине літо настане,
Хоч примарилась хижа зима.
Якась дивна ця панночка Осінь.
Чи хандра в неї, може й мігрень...
Розпустила руді свої коси,
Заквітчалась вінком з хризантем.
Ось танцює із вітром фокстрота,
Враз - вже плаче холодним дощем.
Що не день, то все нова турбота,
Заховаюсь... під теплим плащем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452499
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2013
автор: Ніжність - Віталія Савченко