Легко (й) ти
По-справжньому винувато я чекаю щастя
між осінніх днів, між старих доріг.
Я надіюсь й вірю в те, що вкрасти вдасться
всі твої усмішки, що мені беріг.
Щиро, та й натхненно так бажаю дива -
ззовні лиш банально одітого мужчину.
Та твоя усмішка жАдібна, примхлива
іскрами запалює вогняні картини.
Я таємно хочу, щоб цілував зап'ястя,
і розтанцюватися у осінній млі.
Все-одно чи битися чи довіку гратися,
чи у тиші терпнути б в тебе на плечі.
По-справжньому наївно я ж надіюсь: "Здашся! -
Огорнеш, зігрієш пристрастю безумства."
Хай прояснить осінь: чи щастя, чи пастка,
чи ти мій останній вибрик грішнодумства.
Лише б тихо-тихо скрутитися в клубочок,
зазирнути в очі, повні до відказу
кольору какао, запахом глінтвейну,
доплисти до неба,
десь на грані сказу - видати трофейну,
ту, най-най банальну, та кохану фразу :
"я люблю до смерті!!!"
і ..
.. померти разом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2013
автор: тепла осінь