Яка то, друзі, благодать
Віка в турботах доживать,
Не відчувати гіркоти
Обридливої самоти.
Щодня нащадків научать,
Казки життя розповідать,
Їм говорити, що не так
Все ними зроблене не в смак.
Та вислуховувать щодня
Тебе як ганить вся рідня
І огризатися й кричать,
Яка то, друзі, благодать.
Ночами тихо спочивать,
Старечі сили набирать
Для шуму, сварок і повчань,
Для мужніх праведних змагань.
Яке то щастя проживать,
Щодня ріднею керувать,
Не відчувати гіркоти
Обридливої самоти.
07.04.06.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452142
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.10.2013
автор: Георгій Грищенко